Кіровоградське обласне літературне об’єднання "Степ" імені Віктора Погрібного

Чи бачать небеса котів"-це колективна повість про російсько-українську війну. Упорядниці-голова  Кіровоградського/Кропивницького/ обласного літоб’єднання "Степ" ім. Віктора Погрібного   Ольга Полевіна і письменниця з Дніпра Еліна Заржицька. Випустило книжку тернопільське видавництво "Богдан". Автори-з усієї України та з-за кордону.Тре тину розділів написали літератори зі   "Степу"   Олександр Архангельський, Ніна Даниленко, Максим Липкан, Тетяна Микитась, Ольга Полевіна, Галина Суржок, Олена Трибуцька, Наталія Фесенко, Надія Чичкан, Людмила Юферова. Війна триває... Книжку читають...      І пишуть про неї.   Є книги, після яких треба мовчати. Треба просто посидіти, покласти долоню на обкладинку чи рідер і дати собі кілька хвилин, щоб зібратися докупи. «Чи бачать небеса котів» - саме така. Я відкривав її без особливих очікувань, просто знаючи, що це книжка про війну, про людей, про дім. Але… Але виявилося, що це значн...

  Книжку кропивницького "Степу" під назвою "Велосипед без лівої педалі" не просто миттю розхапали читачі-її вже активно вивчають у школах. Адже   оповідання і повісті з цієї збірки(всі автори - зі "Степу")об'єднані однією темою-"Діти і війна". Ось як на зустрічах із учнями анонсує свою оповідку  "Звичайний день" її авторка. Ігор із Стасом діяли згідно плану. А мені довелося шукати до них підхід. Потихенько- полегенько ми з ними подружилися. Усе пішло, як по маслу: - Хто приносить воду в клас? - Ігор або Влад. - Хто миє дошку? - Стас або Ігор. - Хто після уроків ставить стільці на парти, щоб прибиральниці було легше мити підлогу? - Ігор та Стас. - Хто проситься до дошки? - І Ігор, І Стас.   Отже, про кого писати, було вирішено.   - А от про що саме написати?- знову замислилася я. І знову відповідь прийшла швидко сама собою. Напишу, як є. Тепер у нашому місті не  "онлайн"(  дистанційне навчання з дому) , а так зване "зм...

  Газета "Народне слово" опублікувала статтю  про літературну премію у Кропивницькому Тема відсутності трусів не розкрита   Читаю збірку прози авторки з Кропивницького Ольги Могильди «Завтра буде світанок». Незалежно від теми  й  сюжету всі твори напрочуд схожі, бо  о б'єднані неоголошеним девізом: за все хороше проти всього поганого. Герої поселені в ідеальний світ, де все виходить на позитив, персонажі долають свої біди  й  прямують до щастя ;  до лихих людей прилітає бумеранг, а добрі продовжують творити добро ,  і часом майже прямим текстом декларується заклик: не робіть, дітки   (дяді, тьоті) отак, бо це неправильно, а треба  –  отак. У житті, ясна річ, бувають хепі-енди, але не завжди. Завжди  –  то  виключно в казках, а ле  книжка позиціонується як збірка оповідань. Вони передбачають і реалістичний розвиток подій. Отже, потенційного читача вводять в оману? Ну та хай, може, ком...

  Тема відсутності трусів не розкрита   Читаю збірку прози авторки з Кропивницького Ольги Могильди «Завтра буде світанок». Незалежно від теми й сюжету всі твори напрочуд схожі, бо о б'єднані неоголошеним девізом: за все хороше проти всього поганого. Герої поселені в ідеальний світ, де все виходить на позитив, персонажі долають свої біди й прямують до щастя ; до лихих людей прилітає бумеранг, а добрі продовжують творити добро , і часом майже прямим текстом декларується заклик: не робіть, дітки (дяді, тьоті) отак, бо це неправильно, а треба – отак. У житті, ясна річ, бувають хепі-енди, але не завжди. Завжди – то  виключно в казках, а ле книжка позиціонується як збірка оповідань. Вони передбачають і реалістичний розвиток подій. Отже, потенційного читача вводять в оману? Ну та хай, може, комусь тільки того й треба. Зрештою, у літературі важливо не тільки про що написано, а й як. Мається на увазі якість матеріалу, з якого виготовлено виріб. ...