До 85-річчя поетеси Людмили Ніколаєвської газета "Народне слово" вмістила чергову літературну сторінку "Степу" Різнобарв’я «Степу» Ольга Полевіна «Акварелі» Людмили Ніколаєвської Деякі люди мають кольоровий слух: кожний звук для них індивідуально зафарбований. Можливий і зворотній зв’язок: у картин є мелодія. А вірші? У які кольори ваше асоціативне мислення розфарбовує віршовані рядки? Вірші Людмили Ніколаєвської для мене сяють розмаїттям пастельних тонів: ніжно-зелений, як молоді трави, золотавий, як осіннє кленове листя, рожево-бузковий, трохи блакиті… Існують вірші глибокі, як море, де відчуваєш безодню, страшну й темну. Є вірші, як каламутна велика ріка під час повені: підіймає мул зі дна і несе сміття, яке випадково потрапило в русло. Є – як зимовий монохром, у сірих і чорних тонах грудневих сутінків. Є – як декорації фільму про тропіки: яскраво, помпезно й не по-справжньому. Є – пласкі, як дитячий малюнок. Вірші Л.Ніколаєвської – як маленький...
