Кіровоградське обласне літературне об’єднання "Степ" імені Віктора Погрібного

  Обійміть своїх рідних Відгук на книжку "Чи бачать небеса котів". Ї ї упорядники-голова "Степу" Ольга Полевіна і дніпровська письменниця Еліна Заржицька.Третину розділів цієї колективної повісті написали автори зі "Степу" Книга «Чи бачать небеса котів» — це не просто збірка оповідань. Для мене це книга-біль, книга-пам’ять, книга, після якої ще довго мовчиш і думаєш. У ній будинок говорить голосами своїх мешканців. Він пам’ятає кожного: чиїсь мрії, чиїсь дрібні щоденні турботи, чиїсь незавершені справи, чиїсь слова любові, сказані востаннє. І ти читаєш ці історії, знаючи, що попереду трагедія, але все одно до останнього хочеться вірити, що її не станеться. Мене ця книга дуже зачепила. Не тим, що вона навмисно тисне на сльози чи розриває душу страшними сценами. Ні. Вона болить інакше — тихо, глибоко, по-справжньому. Болить усвідомленням того, як раптово може обірватися чиєсь життя. Як людина ще хвилину тому мріяла, жартувала, варила каву, телефонувала р...

  Між вовком і собакою Нещодавно пішов у засвіти Гомер української літератури, талановитий поет і критик Володимир Базилевський. В останній публікації «З нових імпрезій та медитацій – 2» він вигукує: «Чи не розминулася література з часом!? Або ж час з літературою?» Отже, про час. Про «час між вовком і собакою» в сучасній українській літературі. Як відомо, між вовком і собакою – це така доба пори, коли освітлення таке непевне, що стає важко відрізнити собаку від вовка, друга від ворога, відомого від невідомого. Це сутінковий час, час чаклунства і ворожіння, час влади злих духів і чорного шаманства, за старовинним монгольським віруванням. А якщо в контексті оцінювання текстів Станіслава Новицького, то навколо його «метамодерної поезії» вже нашаманили стільки, що йому слід не на Шевченківську премію – на Нобелівку подаватись. Навіювання з боку частини письменників та літературознавців так вплинуло на деяких кропивницьких бібліотекарів і поціновувачів його «красного слова», що вони нас...

Наша читачка  Вікторія Гуменюк підготувала відео з віршем степівчанина Назарія Назарова ТИСНІТЬ НА РЯДОК УНИЗУ https://youtu.be/xWufyNtGjQ8?si=2FJDYKiBpyhM9nxo

Чергова літератруна сторінка "Степу" опублікована в газеті "Народне слово" Твори присвячені черговим роковинам Чорнобильської катастрофи   Олена Трибуцька * Як третій Янгол засурмив Провісником лихої долі, Зоря біди – гіркий Полин – З'явилася на видноколі. Мужі державні про біду Мовчали – ниці боягузи, Хоч знали – на параді йдуть Дорослі й діти з шкіл і вузів. Весна згорала у вогні. На герць Герої мужні стали. Проміння смертної зорі Тіла їх наскрізь прошивало. Летів до неба чорний дим, Там скніли ядовиті хмари. Носили сотні хіросим Вітри по площах і бульварах. Спустіли села і міста, Завмерла Прип'ять – місто-привид. Щоб вік нести й цього хреста, Всевишній Боже, дай нам сили! О, скільки вже жахливих бід На цю стражденну землю впало!.. Та він живий, наш древній рід, А негаразди пощезали. Горить зоря Полин в імлі, Немов ліхтар над входом в пекло… І ходить тиша по землі В Рудого лісу темних нетрях... Тетяна Микитась.  Три зустрічі  з Прип ’яттю (читаючи повість ...