Між вовком і собакою
Між вовком і собакою Нещодавно пішов у засвіти Гомер української літератури, талановитий поет і критик Володимир Базилевський. В останній публікації «З нових імпрезій та медитацій – 2» він вигукує: «Чи не розминулася література з часом!? Або ж час з літературою?» Отже, про час. Про «час між вовком і собакою» в сучасній українській літературі. Як відомо, між вовком і собакою – це така доба пори, коли освітлення таке непевне, що стає важко відрізнити собаку від вовка, друга від ворога, відомого від невідомого. Це сутінковий час, час чаклунства і ворожіння, час влади злих духів і чорного шаманства, за старовинним монгольським віруванням. А якщо в контексті оцінювання текстів Станіслава Новицького, то навколо його «метамодерної поезії» вже нашаманили стільки, що йому слід не на Шевченківську премію – на Нобелівку подаватись. Навіювання з боку частини письменників та літературознавців так вплинуло на деяких кропивницьких бібліотекарів і поціновувачів його «красного слова», що вони нас...
