Порошинка в чужому оці, або Звізда на букву «Ч»
Порошинка в чужому оці, або Звізда на букву «Ч» На наших теренах є явище, яке зветься «Василь Бондар». Чому явище, а не особа? Бо так він сам себе поставив, звівши для себе п’єдестал мудрагеля. От і віщає зі сторінок сайту «Кропивницький час-тайм», створивши сторінку « Середмістя». І поливає літераторів тим, що має під рукою. І ніхто йому не указ, бо сайт веде його дружина. І по пиці ніхто не б’є, бо минули часи благородних лицарів. А щоб не бути голослівним, слід навести цитати з останнього випуску «Середмістя» №74 (червень 2026) і, звичайно, прокоментувати писанину. Цитуємо дослівно. Читаю твори, висунуті на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка. Із колективного збірника «Смертельний соль-дієз» (Кропивницький, «Імекс-ЛТД», 2024, 432 с.), який підготували до друку члени літоб’єднання «Степ», сторінки аж трьох авторів претендують на визнання: положення про премію прописує від недавні...
