ОСОБЛИВІ ОКУЛЯРИ ДЛЯ «СТЕПУ» Узагалі-то щоденник – це якась сива давнина. Щоденники вели дівчатка в пансіонах шляхетних панянок, де писали всіляку нісенітницю, або люди, які вважали себе (іноді безпідставно) дуже значущими… Більшість щоденників ми побачили через багато років після смерті авторів. Щоденники Василя Бондаря друкуються ще за його життя, і він зумів довести, що на це треба виділяти бюджетні кошти, Перша частина «Мережаних закладок» уже стоїть у бібліотеках, а наступна пишеться й друкується в пресі. Тож Бондар вирішив не чекати смерті, а мати можливість отримувати ляпасів ще за життя, бо за деякі фрази і припущення можна і по фейсу дістати. Це ж як треба себе любити, щоб вважати, ніби цей потік свідомості буде комусь цікавий! На думку автора, це вклад в історію літератури – і не інакше! Це – щабель творчості. Бо якщо не вдається зацікавити читача своїми художніми творами, від яких тхне нафталіном, то...