На межі світла й пітьми ФОТО

 

НА МЕЖІ СВІТЛА Й ПІТЬМИ

"На межі світла й пітьми". Назва цієї книжки стовідсотково передає атмосферу перебування в місті Кропивницькому її автора– голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського. У літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка Карого він вітав місцевих письменників із 40-річчям їхнього обласного осередку  при непевному сяйві світлодіодних ліхтариків. Планове вимкнення електрики... І спілкування  Михайла Олексійовича з літераторами й читачами   в обласній науковій бібліотеці ім. Дм. Чижевського (зустріч  модерувала голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій) можна було сміливо назвати творчим вечором.Бо хоча на годиннику  це був і ранок,  по факту ж при свинцевій хмарності  за вікном у приміщенні панували сутінки. Знову блекаут...

 А у Вишгороді на Київщині(  Михайло Сидоржевський  живе там



і часто навідується  у рідне село на Житомирщині) настання астрономічних  присмерків часто  означає наближення безперервних атак ворога з повітря–і так до ранку. Спав не спав, можеш не можеш–а встаєш і працюєш.

"Зберегти Спілку"–ось що вважає головною своєю  місією  Михайло Сидоржевський. Він  є головним редактором "Української літературної газети". Це об'ємистий (понад 40 сторінок) щомісячник. Щодня поповнюється літературними, мистецькими та суспільно-політичними матеріалами електронна версія УЛГ.  Михайло Олексійович також  активний у Фейсбуці та Телеграмі–веде там сторінки УЛГ та власні.

 У своїй  літературній творчості Михайло Сидоржевський віддає перевагу неримованій поезії та прозі на межі публіцистики, есеїстики і документальних нарисів  з ухилом у дослідження соціальних процесів.Часом практикує іронічні і сатиричні коментарі явищ і подій.

– Сюжетна белетристика мені менш цікава,– зазначив Михайло Олексійович.– Великий вплив на формування мене як літератора мали Ернест Хемінгуей, Габріель Гарсіа Маркес, Хуліо Кортасар та інші латиноамериканці. Незабутнє враження справив прочитаний у 17 років "Мартін Іден" Джека Лондона.Серед українських письменників для мене на найвищому рівні в поезії  Тарас Шевченко, у прозі Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський і Григір Тютюнник.

Опріч іншого, Михайло Сидоржевський займається краєзнавчими пошуками, цікавиться топонімікою,  колекціонує афоризми, ретельно працює зі словниками, записує архаїчні терміни  і фрази, зокрема, ті, що вживалися в його родині, досліджує мовні особливості  різних регіонів України.  Він схвально відгукнувся про  роботу в цьому ж напрямі нашого земляка Сергія Піддубного.

 Аудиторію,(принаймні її матеріалістично налаштовану частину)схоже , здивувало зізнання Михайла Сидоржевського щодо засобів, якими він підтримував сили у  складні періоди свого життя. Це були хатха-йога та певні езотеричні речі.

 –Дехто вважає, що Карлос Кастанеда–це якісь казочки, а він мене справді врятував!–наголосив письменник.

Із завмиранням серця присутні слухали історію про відвідини Михайлом Сидоржевським літературного класика.Його з дружиною діти випровадили з Києва "на чисте повітря" у  ледь живе село.  Чоловік і жінка до самого свого відходу в позасвіти існували там  у   бруді й занедбаності, у холоді й голоді, страждали  від нападів місцевих пияків – і  раділи, що діти  про них усе ж інколи  згадують ...

 На запитання із залу щодо ставлення до обсценної лексики в  художній літературі Михайло Сидоржевський  заявив, що він категорично проти вживання у творах брутальних слів. І завершив зустріч із кропивничанами прочитанням  свого відкритого листа до  політика, який публічно підхвалив одного літературного матюжника.

Ось деякі цитати з цього тексту Михайла Сидоржевського:

"Я звичайно, не пуританин. І живу в світі, переповненому матюччям як пластиковим сміттям.

Однак, панове, мусять бути «межі жанру»!

Мабуть, недобре на весіллі голосити, а на похороні реготати.

Хоча це, можливо, для когось буде «креативно».

Мабуть, недобре одягати свиню у смокінг.

І недобре справляти нужду посеред Майдану чи на сцені Національної опери.

Правда ж?

Я розумію, що світ нині перевертається, і що сьогодні – час популістів, горлохватів і клінічних ідіотів.

Але ж хтось мусить оберігати нашу Традицію, наші національні цінності, нашу українську культуру.

Хтось мусить оберігати наші святі вершини – бо якщо цього не робити, то все потоне в океані цивілізаційних нечистот, а ми захлинемося від бруду, брехні і зла…"

Ніна Даниленко,

прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об'єднання "Степ" імені Віктора Погрібного, м. Кропивницький














 


Популярні дописи з цього блогу

А що там із фейсом у скинутого літературного короля?

Унікальна книга з участю "Степу" "Чи бачать небеса котів" уже презентується ФОТО

ОСОБЛИВІ ОКУЛЯРИ ДЛЯ «СТЕПУ»