На межі світла й пітьми ФОТО
НА МЕЖІ СВІТЛА Й ПІТЬМИ
"На межі світла й пітьми". Назва цієї книжки стовідсотково передає атмосферу перебування в місті Кропивницькому її автора– голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського. У літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка Карого він вітав місцевих письменників із 40-річчям їхнього обласного осередку при непевному сяйві світлодіодних ліхтариків. Планове вимкнення електрики... І спілкування Михайла Олексійовича з літераторами й читачами в обласній науковій бібліотеці ім. Дм. Чижевського (зустріч модерувала голова обласної організації НСПУ Надія Гармазій) можна було сміливо назвати творчим вечором.Бо хоча на годиннику це був і ранок, по факту ж при свинцевій хмарності за вікном у приміщенні панували сутінки. Знову блекаут...
А у Вишгороді на Київщині( Михайло Сидоржевський живе там
і часто навідується у рідне село на Житомирщині) настання астрономічних присмерків часто означає наближення безперервних атак ворога з повітря–і так до ранку. Спав не спав, можеш не можеш–а встаєш і працюєш.
"Зберегти Спілку"–ось що вважає головною своєю місією Михайло Сидоржевський. Він є головним редактором "Української літературної газети". Це об'ємистий (понад 40 сторінок) щомісячник. Щодня поповнюється літературними, мистецькими та суспільно-політичними матеріалами електронна версія УЛГ. Михайло Олексійович також активний у Фейсбуці та Телеграмі–веде там сторінки УЛГ та власні.
У своїй літературній творчості Михайло Сидоржевський віддає перевагу неримованій поезії та прозі на межі публіцистики, есеїстики і документальних нарисів з ухилом у дослідження соціальних процесів.Часом практикує іронічні і сатиричні коментарі явищ і подій.
– Сюжетна белетристика мені менш цікава,– зазначив Михайло Олексійович.– Великий вплив на формування мене як літератора мали Ернест Хемінгуей, Габріель Гарсіа Маркес, Хуліо Кортасар та інші латиноамериканці. Незабутнє враження справив прочитаний у 17 років "Мартін Іден" Джека Лондона.Серед українських письменників для мене на найвищому рівні в поезії – Тарас Шевченко, у прозі– Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський і Григір Тютюнник.
Опріч іншого, Михайло Сидоржевський займається краєзнавчими пошуками, цікавиться топонімікою, колекціонує афоризми, ретельно працює зі словниками, записує архаїчні терміни і фрази, зокрема, ті, що вживалися в його родині, досліджує мовні особливості різних регіонів України. Він схвально відгукнувся про роботу в цьому ж напрямі нашого земляка Сергія Піддубного.
Аудиторію,(принаймні її матеріалістично налаштовану частину)схоже , здивувало зізнання Михайла Сидоржевського щодо засобів, якими він підтримував сили у складні періоди свого життя. Це були хатха-йога та певні езотеричні речі.
–Дехто вважає, що Карлос Кастанеда–це якісь казочки, а він мене справді врятував!–наголосив письменник.
Із завмиранням серця присутні слухали історію про відвідини Михайлом Сидоржевським літературного класика.Його з дружиною діти випровадили з Києва "на чисте повітря" у ледь живе село. Чоловік і жінка до самого свого відходу в позасвіти існували там у бруді й занедбаності, у холоді й
На запитання із залу щодо ставлення до обсценної лексики в художній літературі Михайло Сидоржевський заявив, що він категорично проти вживання у творах брутальних слів. І завершив зустріч із кропивничанами прочитанням свого відкритого листа до політика, який публічно підхвалив одного літературного матюжника.
Ось деякі цитати з цього тексту Михайла Сидоржевського:
"Я звичайно, не пуританин. І живу в світі, переповненому матюччям як пластиковим сміттям.
Однак, панове, мусять бути «межі жанру»!
Мабуть, недобре на весіллі голосити, а на похороні реготати.
Хоча це, можливо, для когось буде «креативно».
Мабуть, недобре одягати свиню у смокінг.
І недобре справляти нужду посеред Майдану чи на сцені Національної опери.
Правда ж?
Я розумію, що світ нині перевертається, і що сьогодні – час популістів, горлохватів і клінічних ідіотів.
Але ж хтось мусить оберігати нашу Традицію, наші національні цінності, нашу українську культуру.
Хтось мусить оберігати наші святі вершини – бо якщо цього не робити, то все потоне в океані цивілізаційних нечистот, а ми захлинемося від бруду, брехні і зла…"
Ніна Даниленко,
прозаїк, член Кіровоградського обласного літературного об'єднання "Степ" імені Віктора Погрібного, м. Кропивницький
