"Я б хотіла, щоб цю книжку читали в усьому світі"

Письменниця з Дніпра Еліна Заржицька, що разом з очільницею "Степу" Ольгою Полевіною є співавторкою ідеї та співупорядницею книжки "Чи бачать небеса котів", розмістила в себе на Фейсбуці ось такий відгук на цю повість.

Автори третини розділів у ній- письменники зі "Степу"(Кропивниччина, вона ж Кіровоградська область).

Галина Новосад ВРАЖЕННЯ UA | Література українською, читання,

книги та фільми, серіали

1 дн.  ·

 · 

Сьогодні я розповім вам про книжку, яка може змінити ваше

уявлення про реальність. Хоч, на перший погляд, про неї такого й

не подумаєш: невеликого обсягу, з котиком на обкладинці та з

замальовками до кожного з розділів. Зазвичай так виглядають

книжки для середнього дитячого віку. Ця ж книжка для дорослих.

Та й не знаю чи кожному дорослому буде до снаги її прочитати. Бо

це читання може розірвати вашу свідомість на клапті. Називається

вона «Чи бачать небеса котів».

Головний персонаж книжки - це багатоквартирний Будинок, який

височіє на пагорбі великого міста десь за кілометрів двісті від лінії

фронту. Він поважний і сильний, наче велетень, що стоїть на

сторожі. Вікна його верхніх поверхів зранку першими зустрічають

сонце, а ввечері з почуттям виконаного обовʼязку проводжають

його на спочинок. Він гордий того, що дав прихисток багатьом

людям та тваринам і тішиться, споглядаючи як його мешканці з

турботою ставляться до нього. За дверима кожного помешкання

своя доля і про кожну з них нам розповідає Будинок.

Перед нами відчиняються двері тридцяти шести квартир, в які

Будинок дозволяє нам зазирнути саме в той суботній день, коли

начинена смертю російська залізяка вже очікувала свого пуску десь

на гнилих болотах. В кожній квартирі життя ішло своїм трибом.

Хтось відсипався після трудового тижня, хтось навпаки збирався на

роботу, хтось бавився іграшками, хтось ліпив вареники, а хтось

очікував кохану людину, щоб сповістити, що незабаром їх сімʼя

збільшиться. Життя продовжувалося. Аж поки не завила сирена. А

через кілька хвилин Будинок здригнувся від болю. Удар

смертоносного заліза прошив його наскрізь. Той підʼїзд, який він

любив найбільше, розсипався на уламки. І разом з ним в одну мить

розтрощилися долі його мешканців.

Ідея створення цієї книжки належить українським письменницям

Ользі Полевіній із Кропивницького та Еліні Заржицькій з Дніпра. А

поштовхом до цього стало влучання російської ракети у

багатоповерховий будинок у Дніпрі 14 січня 2023 року. Тоді

загинуло 46 людей в тому числі й діти, а близько 80 осіб отримали

поранення. Тож Ольга й Еліна разом з Видавництво Богдан

обʼєднали 36 українських авторок і авторів, щоб написати історії

життя людей у тридцяти шести квартирах одного будинку, яких в

одну мить не стало.

Ця книжка доволі незвична. Бо хоч історію кожної квартири писав

окремий автор, вона є одним суцільним твором з багатьма

персонажами, а не збіркою оповідань. Вважаю це дуже гарним

способом показати строкатість доль і життєвих ситуацій людей, що

мешкають поряд, та часто-густо не мають нічого спільного, а то й

зовсім нічого не знають один про одного. Бо одній людині важко

було б придумати та описати в різний спосіб життя тридцяти шести

окремих родин. А так ми отримали барвисту мозаїку, яка попри все

має спільне тло.

Всі розповіді щемкі, душевні та дуже майстерно написані.

Більшість авторів мені невідомі, але трьох з них: Любов Долик,

Тамілу Тарасенко та Олеся Барліга маю честь знати особисто. Тож

дякую їм та їхнім колегам за сповнені глибоких почуттів твори.

Їхній злагодженій команді вдалося з окремих образків майстерно

зібрати цілісну й обʼємну картину. Можливо, це вийшло так

органічно завдяки тому, що майже у всіх розповідях присутні коти,

а ці тваринки, зазвичай, асоціюються з родинним затишком. І від

того ще гострішим стає відчуття, що цей затишок жорстоко і

підступно в одну мить зруйнувала ворожа ракета.

Те, що у вересні читатиму книжку «Чи бачать небеса котів», я

запланувала ще минулого місяця. Тоді я навіть не підозрювала, що

моє читання збіжиться з днем, коли у Львові станеться така ж

страшна трагедія, яка описана в книжці. Ворожа ракета забрала

життя цілої родини. Ці люди працювали, вчилися, читали книжки,

раділи життю, планували своє майбутнє. Вони навіть не

підозрювали, що їхнє життя зруйнується в одну мить. І це просто не

вкладається в голові нормальної людини. Я вже котрий день не

можу зібрати себе докупи. І від читання цієї книжки, і від гортання

новинної стрічки, яка густо пересипана світлинами трагічних подій.

Але такі сьогоднішні реалії. З початком великої війни наше життя

стало абсолютно непередбачуваним. Ми живемо навіть не

підозрюючи, що може статися наступної миті. І, на жаль, поки що

ніхто не в силі цього змінити. Та поки триває наше життя ми не

маємо піддаватися зневірі й відчаю. Бо саме цього домагається наш

ворог, спрямовуючи свої смертоносні ракети на наші мирні міста.

Я б хотіла, щоб книжку «Чи бачать небеса котів» прочитало

якомога більше людей в цілому світі. Можливо вони б задумались

над тим, наскільки крихке і вразливе людське життя. Можливо

вони б зрозуміли, що не можна толерувати світове зло, в жодній

формі й під жодними приводами. Можливо вони зробили хоча б

щось, щоб в майбутньому убезпечити людство від подібних

трагедій та покарати винних у скоєному. Бо непокаране зло

продукує нове зло. І цей процес треба зупинити.

#книгороздуми #книгомандри #книги2024 #книгивійни #чи_бачать_небеса_котів