Смак пошуку польотів

Перший крок у літературу схожий на крок у безодню. Дуже часто людина, яка уже падає у невідому непривітну порожнечу, не може усвідомити: чи вона сама впала, чи їй, м’яко кажучи, допомогли. Але та рука чи нога, що підштовхнула до краю, майже завжди залишається невідомою. І тільки інколи поодинокий вдячний учень згадає свого «благодійника» який допомагає, бере за руку і підводить до тієї межі, за якою починається самостійний політ, так схожий на вільне падіння, на пізнання своїх можливостей і перевірку сил, які розпрямляють крила і дозволяють долати шлях над прірвами та безоднями.
Артем, як і кожна творча молода людина, прагне неповторності та оригінальності, виловлює свої рими та ритми із океану рідної мови, занурюється в емоції, які переживає вперше і не хоче сприймати і усвідомлювати те, що кожен із нас уже переживав щось подібне. Подібне, але не таке.
І саме цей нюанс є надзвичайно важливим у справі пошуку власного поетичного «я», у «куванні» свого голосу та його неповторного тембру, який би вирізнявся із хору гранословів, що існує без диригента і ніколи не збирається на одній мистецькій сцені.
Попри те, що деякі поезії дещо спрощують ряд асоціацій, що виникають в уяві при прочитанні початку – загальна цінність тексту лишається високою. Автор уміє брати і надто високі ноти, і опускати читача в глибини особистісних
почуттів, інколи схематизованих і трішечки спрощених. Хоча, це може бути відсутністю досвіду, який таки прийде.

Риплять важкою слово-тоною,
В чернетку складені слівця,
А я цілую, дурень, скронею
Ледь гострий кінчик олівця.

А це вже фрагмент почерку. Неповторного і красивого.

Холодного меча
останній месник
Ховає жертв
на дні кривавих плес.

Мені і хочеться цитувати ще, і усвідомлюю, що цитата – це ще не весь твір. Читач мусить сам знайти те, що запам’ятається і стане близьким саме йому. А в цій книзі є речі, які варті уваги.
Хоча, заради справедливості варто сказати, що юнацький максималізм раптом, як шило з мішка, вилізає з деяких текстів Артема: «Я вічно вас буду кохати»… На фоні більш зрілих і виважених поезій автора це виглядає так собі, досить вторинно. Але знахідок у молодого чоловіка значно більше, ніж промахів.

Василь Кузан