Після фуршету в когось щось репнуло
Після фуршету в когось щось репнуло
Після фуршету в когось щось репнуло
Кропивницький літератор Василь Бондар випорожнив черговий кошик своїх реакцій на минулі й поточні соціальні процеси,переважно мистецькі. Клапті коментарів, які автор іменує читацькими щоденниками, вже не перший рік регулярно осідають на одному й тому ж сайті.
25.04.2026 він згадав Літературну премію імені Володимира Панченка, засновану 2025-го року. Довідково: Володимир Панченко – літературознавець і викладач,професор, який тривалий час жив і працював у Кропивницькому.
Про перше вручення цієї відзнаки, пише Бондар, «зашелестіли не просто по наших периферійних кутках, а – на всю Україну: популярний сайт «Золота пектораль» на Тернопіллі подав примітивний, хоча й ядучий, допис якогось Дмитра Яструбінського «Ілюзія конкурсу…». Рано чи пізно авторство відкриється, але й зараз видно, що це справа рук Косенка-Полєвіної-
Якщо йдеться про статтю «Ілюзія преміального конкурсу в Кропивницькому», то навіщо гарувати над відкриттям авторства? Там унизу є підпис. Це я, і не якийсь, а цілий ЯструбИнський через И, прошу зауважити. Ця публікація могла розійтися по різних платформах і під іншими назвами, але я справді писав про те, що атмосфера довкола Премії Панченка...підбираю якомога лагідніший вислів...етично некоректна. Тому що – зазначу для читачів, які не в курсі: а)за нагороду в єдиній номінації змагалися поезія, проза і літературознавчо-історичне дослідження, а це все одно, що порівнювати (процитую себе) «гаряче, квадратне і зелене»; б) на цей умовний «конкурс» подав свою прозу В. М’ятович, який одночасно є головою журі цієї премії; в) В. М’ятович же і став лауреатом, не маючи жодного суперника в прозі.
Я тоді поділився з читачами міркуваннями щодо корупційної складової цієї події, і думки ті лише зміцніли після ще одного моменту. Його розкрив В. Бондар у цитованих тут нотатках: саме В.М’ ятович і ініціював цю премію.«М’ятовича слід би було нагородити цією премією, якби він і не виставляв свій роман – адже яку колосальну роботу він виконав, увічнюючи й таким чином ім’я знаного в Україні письменника-діяча. Тільки ж сьогоднішнім обговоренням справа не закінчиться: завтра-післязавтра зашелестять по кутках – М’ятович створив премію під себе і т.п. Не зважаймо: хай говорять, усе було в нормах моралі».
Це сказав сам В. Бондар на нагородженні. Спіч був виголошений, як він зізнався, «під кінець фуршетних виступів-тостів». Після перепо...переїдання уявлення про мораль можуть розпливатися, як підталий холодець, проте дещо в цьому дусі на цілком тверезу голову писав і я стосовно фундаторів премії:« Вони могли б просто нагородити друга сім’ї за літературну діяльність – і нема питань. Премія приватна, засновники можуть вручати її на свій розсуд». Натомість же було влаштовано формальну імітацію турніру з участю статистів, а дотичні особи робили вигляд, що вірять у справжнє змагання учасників. Настільки справжнє, що донька В. Панченка, як пише ймовірно причетний до журі В. Бондар, голосувала за всіх чотирьох. І що то є, якщо не цирк, спектакль і балаган?
Від бекграунду премії повернемося до мого авторства. Мій допис «зашелестів» не просто «на всю Україну», як пише Бондар, а на всю планету, оскільки був розміщений в Інтернеті. Якщо Бондар у своїх, як він це називає, «периферійних кутках» ще цього не знає, то повідомлю: «Internet» у перекладі з англійської– всесвітня комп’ютерна мережа. Інформація, розміщена на сайтах, доступна користувачам у будь-якій точці Землі– от не знаю щодо космосу та Місяця, можна при бажанні розпитати у астронавтів NASA. І так само всюди можна прочитати натяки Бондаря на те, що я не сам писав свою статтю про премію, а мені допомагали руками аж троє людей. Без імен– тільки прізвища. Хто такі? У мережі сотні осіб зі схожими прізвищами, дехто дотичний до літератури та міста Кропивницького. Але жоден з них(як і ніхто інший) не має ніякого стосунку до мого тексту! Я писав його сам, і хай про це читають на всіх материках включно з острівною Океанією!
Після нічим не доведеного звинувачення Бондарем мене у в плагіаті я б powinienem uderzyć tego pana w twarz, але не робитиму цього навіть символічно. Пан Василь, якщо судити з його записів, і без того скараний, адже ловить лаги по когнітиву. Бо ось як він завершує пасаж щодо мого допису про премію Панченка: «Тріщина в організації не затягується і навряд чи коли затягнеться з такими персоналіями».
Яке смислове навантаження заключного речення? Всю дорогу ялозив-мусолив-пережовував, як група осіб вошкалася з премією, а на фініші сповз на тектонічні травми якоїсь організації. Олеле, розтлумачте мені na litość boską, якої саме організації і як ця анонімна структура тулиться до обговорення літературної відзнаки? І оскільки в тому опусі присутня згадка про мене, то офіційно заявляю: до порепаної організації, долею якої переймається Бондар, я ніяким чином не причетний, у чому і розписуюся:
Дмитро ЯструбИнський
