Неприпудрена імітація змагання ФОТО
Неприпудрена імітація змагання
Почну з нейтральної інформації.
У вересні – день народження Володимира Євгеновича Панченка.
Це літературознавець, доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії, автор багатьох книг, засновник сайту «Літакцент». Обирався народним депутатом, викладав в одному з університетів Кропивницького, був почесним громадянином цього міста і похований у приміському селі Олексіївці. Іменем Володимира Панченка у Кропивницькому названі бібліотека та вулиця. А у 2025 році з'явилася інформація, що родина Панченків-Яцканичів заснувала і літературну премію Володимира Панченка.
Що про неї відомо? Я спочатку пішов найпростішим шляхом:спитав у штучного інтелекту. То такий нишпорка, що заповзе в найвужчу щілинку і видобуде звідти інформацію діаметром з макове зернятко.
Відповідь ШІ: "Наразі немає публічної інформації про існування "Премії Володимира Панченка" або відповідного положення, оскільки пошук не виявив згадок про таку премію чи її статут".
Я спантеличено пошкріб потилицю, але продовжував наполягати. Переформулював запит, пошукав вручну і видобув згадку про цю премію із сайту «З перших уст» за 11 квітня 2025 року: "Для участі в конкурсі нинішнього року висунення творів (проза, поезія, літературознавство) триватиме з 1 по 31 травня. Премія присуджується одна".
Прочитав – і підскочив так, що аж офісне крісло піді мною з переляку перестало крутитися. Це ж як – між собою за диплом лауреата і конверт із 25 тисячами гривень змагатимуться гаряче, квадратне і зелене? А письменниця Ольга Полевіна у газеті «Народне слово» за 14 серпня 2025 року з приводу цієї премії висловилася ще крутіше: «Як судити будете, поважне журі? Як обиратимете, що краще – колесо, кардан чи лобове скло?»
Та журі цими моментами не переймалося і прийняло на розгляд аж чотири книжки: дві збірки поезій, роман і краєзнавчо-етнографічне дослідження. Хто приймав? Сайт «Без купюр» повідомив 4 червня 2025 року: « До журі конкурсу увійшли дев’ять осіб, серед яких рідні Володимира Євгеновича та низка культурних діячів нашого краю».
9 ділимо на 4 – по двоє з хвостиком оцінювачів на кожного номінанта. Кількісно потужно. А чи якісно в сенсі компетентності в карданах...тобто літературі?
«Діяч» – це хтось такий активний і продуктивний у своїй сфері діяльності, що про нього знає багато хто(наприклад, державний, політичний діяч). А діяч культурний – то вже майже культова особа, класик, хрестоматійна персона.
Якщо у Кропивницькому такі є і вони в журі, то чого б не назвати прізвища? Хай би земляки в черговий раз відчули гордість за краян-сучасників!
Однак натомість – безіменна «низка». Це слово в переносному сенсі вживається до ряду предметів та явищ, але жодним чином не стосовно людей.
Люб'язний ШІ сконструював цю фразу грамотно: «До складу журі конкурсу увійшли дев'ять осіб, зокрема, рідні Володимира Євгеновича та представники культурної спільноти краю».
«Слухай, пацан, а ти зануда, – прогнозую коменти тролів, – цитатами тут жонглюєш, циферками, до слів прискіпуєшся!»
Еге ж. Цитую зі згадкою джерел, щоб ніхто не сказав, що збираю плітки і чутки. А звертаю увагу на неправильний слововжиток тому, що вважаю: «культурні діячі»(певно ж, серед них є і письменники та журналісти) мусять висловлюватися так, щоб я, пересічний хлоп, не ловив їх на ганебних школярських багах.
Зазвичай підсумки поважних премій і конкурсів оприлюднюють до їх вручення. Щодо премії Панченка панувала глуха мовчанка аж до фінальної урочистої процедури і типу переможець Валерій М'ятович був названий безпосередньо на церемонії нагородження.
Чому переможець «типу»(тобто умовний, сумнівний, несправжній, фейковий)?
По-перше: прозова оповідь В. М'ятовича не може бути кращою(і гіршою теж)від віршів чи історичних або літературознавчих розвідок, бо це, як уже зазначалося, різні всесвіти.
А по-друге: Валерій М'ятович не просто «близький друг родини, товариш Володимира Панченка»(сайт «Без купюр», 11 квітня 2025 р.). Він ще й очолює журі цієї премії! Підтвердження цього його статусу: «3 червня відбулося відкрите засідання журі обласної літературної премії імені Володимира Панченка. Як повідомив «Без купюр» голова журі Валерій М’ятович, до конкурсу допущено всі подані твори».
Сам себе приймав до розгляду, сам себе допускав, сам себе оцінював, сам себе нагородив...
Проте стоп – не сам. Є співучасники. Зокрема, фундатори премії – родина Панченків.Вони могли б просто нагородити друга сім'ї за літературну діяльність – і нема питань.Премія приватна, засновники можуть вручати її на свій розсуд. Однак же доєдналися до фарсу з неприхованою і безпардонною імітацією змагання. Навіщо? Для покриття процедури глазур'ю офіційності та публічності? Щоб інші на цьому прикладі вчилися, як здобуваються лаврові вінки і їх грошові еквіваленти?
А інші номінанти ким були при цьому? Схоже, витратним матеріалом, статистами, яких використали для масовки. Для ілюзії конкурсу.
А оті решта вісім членів журі з яких міркувань вплуталися в голосування з корупційною складовою? Хотіли догодити голові журі з надією на його майбутню прихильність, коли висунуть свої твори на здобуття цієї премії?
І хто вони, зрештою? І хто ці люди на фото з сайту «Златополь» довкола В. М'ятовича(третій зліва в нижньому ряду)? Логічно припустити, що там є і його підлеглі з журі. Нейромережа ідентифікувала на знімку, зокрема, колишнього очільника Кропивницької (Кіровоградської) організації Національної спілки письменників України Василя Бондаря та його наступницю на цьому посту Надію Гармазій. І вони голосували за М'ятовича? Невідомо, бо поіменний склад журі для широкого загалу залишився таємницею.
Свідомо нічого не кажу про літературний рівень поданих на премію В.Панченка творів. Я їх не читав. І в даному разі зміст тих книг не має значення. Навіть якщо це шедеври, то вони об'єднані в одну номінацію некоректно.
Звідси – нуль довіри до компетентності засновників та журі.
Іще більший нуль довіри – за самопроголошення головою журі себе лауреатом. Бо хоч номінально це зробили інші, очільник чого-небудь – це як диригент оркестру. Лише він помахом руки вирішує, кому в яку мить гамселити по клавішах, гупати в бубон чи завмирати наче кіт у підготовці стрибка на мишу. Один-другий-третій музикант не виконав команди – і концерт, вважай, провалився.
...Два нулі довіри до цієї премії як індикатора високого літературного рівня номінованих творів нагадали мені великі готелі. Там номери 00 іноді пишуть на дверях кабінетів, які в інших місцях позначаються літерами WC...
Дмитро Яструбинський
