Коментарі на Фейсбуці
до розміщеної на нашому сайті та сайті "Утренний город" літературної сторінки "Степу" під назвою "Стежина". https://stepkr.blogspot.com/2023/04/70.html
Там опублікована рецензія Тетяни Микитась на добірку віршів поетеси Наталії Природної з Добровеличківки
Елена Трибуцкая
Які
чудові вірші! Свіжі і щирі.
Наталія Фесенко
Це
ще одна,і вкотре, розтоптана літературна особистість Василем Бондарем(колишній очільник Кіровоградської обласної організації НСПУ-Ред.) в нашій
області.
Скільком
поетам і письменникам він вказував на двері, відчувши, що вони перевершують
його в талановитості!
Заздрісний,
підлий, лицемірний і боягузливий...
Ця
поетеса проковтнула гірку пігулку від "чиновника в літературі", який
вершив людські долі на постаменті своєї посади.
Ще
багато чого випливе в мемуарах про Бондаря у багатьох , кому він наступав на горло
його пісні.
По
великому рахунку, той Бондар нічого не означає. Є творчість і яскравий талант,
кому треба побачити і почути це – побачить і почує. А таким бондарям Бог суддя.
Александр Архангельский
Ні,
означає. Цей чоловічок за чверть століття керівництва організацією створив
спільноту за своїми взірцем і подобою. І зараз продовжує верховодити і
вставляти палиці в колеса. Хто потурбувався про розповсюдження творчості
Наталії Природної та про пам'ять про неї? Бондар чи Полевіна? От вам і роль
особистості. Роберт Рождественський колись написав пророчі слова: "Мы про
них не вспомним - / и про нас не вспомнят / нигде и никогда...". Тож
цінуймо титанів і зневажаймо пігмеїв.
Людмила Юферова
Покійну
Наталку, мою подругу і землячку, першим "бомбанув" у 1986 році ще
Валерій Гончаренко. Я написала йому листа тоді - цілий шкільний зошит думок про
це "бомбардування". Весною 1986 року Гончаренко САМ приїхав до нас в
гості просити пробачення у Наталки. А потім були інші "великі
класики-бомбардувальники", які не давали сільським талановитим поетам та
письменникам ходу в літературі, хіба що у їхніх рідних селах їх знали і чули.
Це і про Наталку, і про Юру Обжеляна (якого визнали тільки після його смерті,
навіть до НСПУ його приймали не Кіровоградська обласна організація, а
Київська), і про мене також - це тільки у Добровеличківському районі. Мене
також приймала до НСПУ Київська обласна. Так що корупція, братанство,
кумовство, дружбанство процвітає в Кіровограді. Дякуючи Ользі Полевіній та
Олександру Архангельському, поезія Наталки Природної (Коцюк) залишиться жити
серед нас. Нехай маленьким тиражем, але буде жити. За сподвижництво, непросту
роботу щодо випуску журналу та книг окремих авторів та збірок, за
"виживання" у літературній вовчій зграї, за підтримку талановитих
людей НИЗЬКИЙ УКЛІН ОЛЬЗІ МИКОЛАЇВНІ ТА ЩИРА ДЯКА.
