А що там із фейсом у скинутого літературного короля? Не сказати б системно і постійно, але все ж періодично я читаю твори сучасних українських авторів. У поле мого зору потрапило і літературне об'єднання із міста Кропивницького під назвою «Степ». Слідами історії з його книжкою «Тенета помсти» навіть написала статтю. Її можна прочитати тут: https://stepkr.blogspot. com/2022/12/blog-post.html Тоді склалося враження, що той «Степ» має в себе під боком недругів.Вони хотіли б применшити творчі здобутки студії, але, перепрошую, хотілка чи ще не виросла, чи вже відсохла. А недавно на тому ж сайті, де друкувався наїзд на «Степ», ця студія була згадана знову. Про неї висловився Василь Бондар, котрий років із двадцять підряд керував у Кропивницькому обласним осередком Національної спілки письменників України. Його стаття у формі щоденникових нотаток починається так: «Черговий зразок маргіна...
ОСОБЛИВІ ОКУЛЯРИ ДЛЯ «СТЕПУ» Узагалі-то щоденник – це якась сива давнина. Щоденники вели дівчатка в пансіонах шляхетних панянок, де писали всіляку нісенітницю, або люди, які вважали себе (іноді безпідставно) дуже значущими… Більшість щоденників ми побачили через багато років після смерті авторів. Щоденники Василя Бондаря друкуються ще за його життя, і він зумів довести, що на це треба виділяти бюджетні кошти, Перша частина «Мережаних закладок» уже стоїть у бібліотеках, а наступна пишеться й друкується в пресі. Тож Бондар вирішив не чекати смерті, а мати можливість отримувати ляпасів ще за життя, бо за деякі фрази і припущення можна і по фейсу дістати. Це ж як треба себе любити, щоб вважати, ніби цей потік свідомості буде комусь цікавий! На думку автора, це вклад в історію літератури – і не інакше! Це – щабель творчості. Бо якщо не вдається зацікавити читача своїми художніми творами, від яких тхне нафталіном, то...
Щороку 22 травня у Кропивницькому відбувається урочисте покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку з нагоди роковин його перепоховання. Зазвичай там збираються представники владних структур, громадські активісти, шанувальники мистецтва і, звісно ж, письменники. Серед них цього разу були голова Кіровоградського обласного літературного об'єднання "Степ" ім. Віктора Погрібного Ольга Полевіна та її колеги Олена Трибуцька і Ніна Даниленко. Ледве встигли присутні покласти до підніжжя пам'ятника синьо-жовті хризантеми, як завила сирена повітряної тривоги . Публіка мусила розійтися, а степівчани відправилися у далекий мікрорайон Стара Балашівка. Їх запросили у міську бібліотеку №14. Там постійних читачів знайомили з творчістю кропивницького художника Андрія Ліпатова, відомого своєю неповторною манерою на межі шаржу і поп-арту. Яскравий мурал на стіні музею мистецтв у Кропивницькому – то копія роботи Андрія Ліпатова....
Коментарі
Дописати коментар