Кіровоградське обласне літературне об’єднання "Степ" імені Віктора Погрібного

  ОСОБЛИВІ ОКУЛЯРИ ДЛЯ «СТЕПУ»   Узагалі-то щоденник – це якась сива давнина. Щоденники вели дівчатка в пансіонах шляхетних панянок, де писали всіляку нісенітницю, або люди, які вважали себе (іноді безпідставно) дуже значущими… Більшість щоденників ми побачили через багато років після смерті авторів.   Щоденники Василя Бондаря друкуються ще за його життя, і він зумів довести, що на це треба виділяти бюджетні кошти,   Перша частина «Мережаних закладок» уже стоїть у бібліотеках, а наступна пишеться й друкується в пресі. Тож Бондар вирішив не чекати смерті, а мати можливість отримувати ляпасів ще за життя, бо за деякі фрази і припущення можна і по фейсу дістати.   Це ж як треба себе любити, щоб вважати, ніби цей потік свідомості буде комусь цікавий! На думку автора, це вклад в історію літератури – і не інакше! Це – щабель творчості. Бо якщо не вдається зацікавити читача своїми художніми творами, від яких тхне нафталіном, то літературні плітки – саме те…   Ось цитат

  А що  там із фейсом у скинутого літературного короля?   Не сказати б системно і постійно, але все ж періодично я читаю твори сучасних українських авторів. У поле мого зору потрапило і літературне об'єднання із  міста Кропивницького під назвою  «Степ». Слідами історії з його книжкою «Тенета помсти» навіть написала статтю. Її можна прочитати тут:  https://stepkr.blogspot. com/2022/12/blog-post.html  Тоді склалося враження, що той «Степ» має в себе під боком недругів.Вони хотіли б применшити творчі здобутки студії, але, перепрошую, хотілка чи ще не виросла, чи вже відсохла. А недавно на тому ж сайті, де  друкувався наїзд на «Степ», ця студія була згадана знову. Про неї висловився Василь Бондар, котрий років із двадцять підряд керував у Кропивницькому обласним осередком Національної спілки письменників України.  Його стаття у формі щоденникових нотаток починається так:   «Черговий зразок маргіналізації «Степу».   Серед розлогих трактувань слова   «  маргінал »  я обрала лагідне: «Люд

  Видавництво Богдан 1 д.    ·  Топ продажу 6 вересня на Kyivbookfest 1. "П'ята пора" Нора К. Джемісін 2. "Жнець без коси" Саша Черепан 3. "Чи бачать небеса котів" колективна повість 4. "Мадрапур" Робер Мерль 5. "Світ Ярека" Елія Барсело На Київбукфесті третьою за популярністю в покупців стала книжка "Чи бачать небеса котів" . Це колективна повість, де кожну главу створив інший автор.Читач дізнається, що відбувалося в різних квартирах багатоповерхового будинку за кілька годин, хвилин чи секунд до того, як у нього влучила російська ракета... Цей щемкий зворушливий твір присвячений пам ' яті всіх загиблих в Україні внаслідок нападу Росії. Книжку "Чи бачать небеса котів" випустило тернопільське видавництво "Богдан". Співавтором ідеї і співупорядником повісті(у тандемі з дніпровською письменницею Еліною Заржицькою) є голова Кіровоградського літературного об ' єднання "Степ&quo

  Відгук в Інстаграмі про книжку "Чи бачать небеса котів", де третина глав написана авторами зі "Степу"

  Літературна сторінка "Степу" на сайті "Ранкове місто" Побачив світ 89-ий випуск "Стежини"  5 лип. 2024 16:22   758    Мистецтво, література Часопис Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного Відповідальна за випуск Ольга Полевіна Текст підготував Олександр Архангельський Ніна Даниленко  "Номер відсутній у ваших контактах" Дрібне татуйоване дівчисько діловито прилаштувалося до нього збоку, витягло на всю довжину мізерних рученят селфі-штатив з телефоном і бадьоро залопотіло: – Друзі, ми перебуваємо в художньому музеї на відкритті чергової виставки. Тут демонструються роботи майстрів пензля, які вперше виносять свої картини на суд глядача. Одного з митців ви бачите поруч зі мною. Представтеся, будь ласка. – Олексій Данчук, – дивлячись повз камеру, неохоче відказав. – Які роботи тут ваші, яка їхня тематика? – Он ті, напроти нас. Це акварелі в стилістиці відомих серіалів. Наруто, «Володар кілець», «Walking wit