Орали сніг швидкі санчата...
Газета "Народне слово" на щомісячній літературній сторінці "Степу" вмістила вірш Валентини Кондратенко-Процун Валентина Кондратенко * * * Зима. Різдво. Сніги і поле. Кудлате хуги помело. Старенькі братові гринджоли І рідне мамине село. Орали сніг швидкі санчата, Аж ворушилися горби. І реготала наша хата, Метнувши ввись снопки-чуби. Димар покашлював димами, Аж в небі щулились зірки. А на старій спідничці мами Соромились нові латки. У хаті кваші дух вишневий З макітри дихав на черінь. В дворі Сірко брехав коневі Про іншу, ирійну теплінь. Окатенький бичок дводенний В соломі цуцика лизав. Морозко пензликом студеним На шибах радість зображав. Понад дверима на поличці – Спітнілі (парились в печі!) Дари різдвяні, новорічні – Смагляві житні калачі. Надбита шиба-вітродуйка, Розлога колисанка-піч, Трофейна кружка-«поцілуйка» - Найбільш коштовна в хаті річ... Родинне коло розірвалось, І брата вичахли сліди. І скільки б серце не пручалось – Не виплакать жалю-біди! Нема сест...